ІВАН ОГІЄНКО

         До  основних праць Івана Огієнка, що присвячені питанням рідної мови, належать "Українська граматична термінологія: Історичний словник української граматичної термінології з передмовою про історію розвитку її" (Київ, 1908), "Короткий курс української мови" (К., 1918), "Українська літературна мова 16 ст. і український Крехівський апостол" (Варшава, 1930), "Складня української мови" (Жовква, 1935),  "Повстання азбуки і літературної мови у слов’ян" ( Жовква, 1937),"Українська літературна мова: граматичні основи літературної мови" (Вінніпег, 1951), "Український літературний наголос" (Вінніпег, 1968),   " Історія української літературної  мови" (Вінніпег, 1951)  ,  "Українська літературна мова: Граматичні основи літературної мови" (Вінніпег, 1951)," Український літературний наголос" (Вінніпег, 1952), "Український стилістичний словник" (Вінніпег, 1968)  та ін. Мовний світогляд ученого, а відтак – філософська парадигма його наукового доробку пізнаються не лише з мовознавчих праць, а й з художньо-публіцистичних, богословських та ін. Особливо значущої  в цьому плані є "Українська культура" (Київ, 1918). Взагалі власне мовознавчий доробок ученого не однонаправлений. Увагу дослідника привертали майже всі розділи науки про мову в традиційному розумінні. Крім того,  цікавили різні галузі мовознавчої сфери. Така всеохопність наукових смаків, уподобань, інтересів сприяли виформуванню цілісної мовносвітоглядної системи вченого.  


     Філософію мови Івана Івановича Огієнка складають такі основні парадигми: рідномовна освіта, рідномовне спілкування (рідномовне спілкування у побуті і в родині, рідномовне спілкування в громадсько-політичному житті), державотворча, національнотворча роль мови, культура рідної мови ( соборна літературна мова, норми літературної   мови ), історія української мови ( (походження і розвиток ), історія українського правопису), рідна мова у церковно-релігійній сфері, виховна роль рідної мови та культури.
     З праць І. Огієнка стає зрозумілим розвиток думки мислителя в таких напрямках: рідна мова – свідомість – мовна свідомість ( рідномовна сідомість); рідна  мова – світогляд – мовний світогляд ( рідномовний світогляд); рідна  мова – культура  – мовна культура ( рідномовна культура); рідна мова  –  політика  –  мовна політика ( рідномовна політика);  рідна мова – знання – рідномовні знання; рідна мова – спілкування – рідномовне спілкування; рідна мова – чужа мова і чужа держава – свідома рідномовна позиція. Інакше кажучи, філософія мови І. Огієнка базується на  науково-освітніх, культурних, політичних,  державотворчих та ін.  чинниках у їх єдності та взаємозв’язку.
 

Posted by Вікторія Атаманчук Tuesday, February 09, 2016 9:15:00 AM