ІВАН ОГІЄНКО

Брусилів містом народження було

Здається лишень нова людина,
Але які плоди воно дало
Відомі і у нашу днину.
 
Із села поринув в місто
В душі наповнено  натхнення,
І він ліпив неначе тісто
Жагу й завзяття до учення.
 
Пройшов крізь уряди та церкви,
Еміграції доволі
Збагатив наукою серце,
І відданий був мові.
 
Людям вказував на те,
Що сліпому навіть видко
Берегти потрібно рідне те,
А інакше чорні ворони вкрадуть все швидко.
 
Він життя прожив не марно
Рідну мову величав,
Він від неї легендарно
Сірі хмари відганяв.
 
Рідну землю прославляв
І на ній дожить хотілось дні,
Але інший шлях Господь обрав:
Смерть прийшла на чужині.
 
Хоча смерть лише уявна назва
Він живе в скарбниці знань,
Що подарував нам здавна
Переможницю усіх змагань.
 
Він присутній наче дух
Подає свої цитати,
І не чуємо на слух,
Але можемо  читати.
 
Можна впевнено пишатись
Учні мають комбінацію,
І готові розвиватися,
Щоб зцілити нашу націю.
 
Posted by Вікторія Атаманчук Thursday, November 24, 2016 8:11:00 PM

Comments

Comments are closed on this post.