ІВАН ОГІЄНКО

Науково-дослідний центр огієнкознавства

Багато води з того часу витекло, не один цар Горох у тих землях свої закони вершив. Тай і я не збагну, вигадка оце, чи дійсність.

У мальовничому містечку Брусилові, що на Київщині, жили собі чоловік та жінка. Та вже такі були селяни Іван та Євфросинія бідні, що ледь не з павутини сорочку собі шили. На одне тільки сім’я багатіла: діточок, мов у рясному квітнику, було вже п’ятеро на ту годину.

Чутки по Брусилові ширилися швидко. Отак перешіптувалися односельці про Івана та Євфросинію:

– То що там наша Фрося? При надії?

– Огій (себто подив виявляли)! Є! Вже шостого бузько принесе.

– Ну то хай Бог допомагає!

Від того «Огій! Є!» і почали сім’ю Огієнками називати. Добра була сім’я, працьовита і між людьми шанована.

У тих місцях дітей знаходили хто де: то в капусті, то в кошику з грибами, а кому і лелека приносив. Думали-гадали Іван і Євфросинія, де ж вони свою найціннішу знахідку знайдуть. Того дня танцювала за вікном січнева хуртовина. У домі Огієнків ледь-ледь жевріло у печі, по мальованих мальвами стінах бігали «зайчики». Тихо і спокійно було того зимового вечора…

Аж раптом усю чарівність тиші порушив дзвінкий плач немовляти! Огієнки стрімголов кинули до того місця. І яке ж було здивування у батьків, коли на припічку, серед купи зошитів, численних книжок та Святих Книг лежало їхнє шосте довгождане малятко! Хлопчик весело розглядав усе довкола, тягнув малюсіньку праву ручку до мами і татуся, бо у лівій він міцно тримав невичерпне джерело усіх знань – книгу.

На дивовижну знахідку Огієнків сходилося подивитись усе містечко. Між собою люди говорили:

– Мабуть, розумною і шанованою людиною буде Іванко, - так батьки нарекли хлоп’я, - серце своє подарує Богові!

Так я й кажу, правда це, чи вигадка, я і сама не збагну. Але про Іванка Огієнка, із Брусилова, говорили тай говорять й досі і на українських землях, і на землях, де лелеки зимують.

 
Posted by Вікторія Атаманчук Sunday, August 07, 2016 10:07:00 AM

Comments

Comments are closed on this post.