ІВАН ОГІЄНКО

«Релігійна поезія – це міст до Раю, до Неба, до Бога!»

І. І. Огієнко

 

Крокуючи тернами багатолітньої історії українська література, мистецтво та культура завжди нерозривно були пов’язані із релігійними мотивами. Через сакральне мистецтво творці різних епох намагалися створити такі символічні, багатогранні та доступні для свого народу образи, щоб породити у їхній свідомості певну ідею, посіяти зерна просвітлення. Таким шляхом крокував Іван Іванович Огієнко, ставлячи «великі, святі завдання в релігійній поезії, - творити ідеалістичний християнський світогляд, і таке саме чеснотне життя».

Спробою відродити релігійну поезію в сучасній українській літературі було видання першого тому двотомного зібрання художніх творів автора під назвою «Філософські містерії», що вийшло друком у Вінніпезі 1957 року. Структурно збірка складається із семи філософських містерій: «Народження Людини. Добро і Зло на Світі», «До Щастя!», «Остання Хвилина», «Каїн і Авель», «Вже досить невинної крови! Холмщина», «Рідна Мова», «Руїна й Воскресення». Відновлення старої української літературної традиції Іван Огієнко вбачав, насамперед, через наслідування шляху релігійної духовності та формування на основі цього власного світосприйняття, адже «Молитва – найбільша поезія».

Увесь релігійний світогляд автор поділяє на ідеалістичний та матеріалістичний. Дотримуючись основних християнських догм про Віру, Надію та Любов у повсякденному житті, наслідуючи усе Святе та маючи вміння відділити Добро від Зла – формує у людини світогляд ідеалістичний. Для матеріаліста ж «нема Бога, а тому нема й сумління, нема й Віри, Надії та Любови». Виходячи з цього Іван Огієнко вдало підкреслив:

«Ідеалістичний чоловік – це Людина, а матеріалістичний – людина».

Як поет релігійний Іван Огієнко зумів вдало поєднати основні засади та образи, які проголошує Біблія, зокрема Псалтир, а також власні філософські судження та міркування. Намагався «достукатись» до читачів, спираючись на те, що коли у їхньому серці та душі буде жевріти «Божий Огонь», то релігійна поезія буде простою та зрозумілою для них. Якщо ж у душі поселився осінній холод і «Божа Любов вигасла» - старання пізнати призначення поезії марні. Глибину знань, яку можна почерпнути із релігійної поезії потрібно осягнути не розумом, а чистим у помислах серцем.

«Релігійна поезія сприймається віруючою душею, а не матеріалістичним розумом!»

Осягнувши непрості філософсько-моральні істини Івана Огієнка про формування світосприйняття кожен із нас, читачів релігійної поезії, робить власний вибір: стати на шлях просвітлення Людиною, чи просто людиною існувати!

 

 

Posted by Вікторія Атаманчук Thursday, May 05, 2016 9:23:00 AM

Comments

Comments are closed on this post.